Засновано на реальній історії: https://youtu.be/JfEOSHS3nyo
Троє дорослих дітей, розлучення та рак. Олена звикла тримати все під контролем, але тепер її звична система зруйнувалася.
Після лікування вона втратила роботу, коло спілкування, а головне – себе.
Коли вона подолала онкологію, близькі вітали її та чекали, що вона буде щасливою. Найскладніший етап здавався позаду. Олена й сама думала, що відчує легкість і радість, але замість них з’явилася порожнеча.
Вона не розуміла, ким стала після всього і що їй тепер робити. З життя зникли звична кар’єра, соціальна роль, упевненість у собі та плани на майбутнє. Навіть власне відображення тепер здавалося незнайомим.
Тільки всередині було повне нерозуміння «хто я»
Здавалося, що під час хвороби зникло не лише колишнє життя, а й вона сама.
Стосунки з близькими здавалися хорошими. Олена всіх підтримувала, з багатьма погоджувалася, рідко відмовляла і намагалася нікого не засмучувати. Людям поруч із нею було зручно та спокійно.
Але її власні бажання постійно опинялися наприкінці списку, тому що спочатку потрібно було подбати про всіх. А її потреб і бажань у списку справ наче не було.
Вона продовжувала тягнути все на собі за старою звичкою. Їй здавалося, що без її участі ні діти, ні мама не впораються. Що без неї все зруйнується.
Олена зверталася до фахівців, намагалася розібратися у своєму стані та виконувала рекомендації. Певний час це допомагало. Але головне запитання залишалося без відповіді: як повернути себе, якщо ти більше не розумієш, хто ти?
Одного вечора Олена гортала Facebook і побачила відео Більського. Вона одразу звернула увагу на його манеру пояснювати. Він говорив просто, без складних термінів, і в неї виникло відчуття, що з нею розмовляють зрозумілою їй мовою.
Відео вело на інтенсив. Олена зареєструвалася та почала слухати. Учасників було багато, і в якийсь момент вона подумки вирішила: якщо Павло викличе саме її, значить, потрібно продовжувати.
За кілька хвилин вона почула своє ім’я.
Для неї це стало знаком, і вона наважилася зайти в методологію. Її запит звучав чітко – повернути собі себе.
Перші завдання викликали опір
Однією з практик було щоранку фотографувати себе такою, яка вона є. Без підготовки, вдалого світла та можливості вибрати образ. Олена не любила фотографуватися і почувалася некомфортно перед камерою. Після лікування вона залишилася без волосся, втратила вагу та мала згаслий вигляд.
Вона не розуміла, як звичайні селфі можуть допомогти розв’язати її проблеми.
Потім з’явилися голосові повідомлення та відео. Потрібно було слухати свій голос, бачити себе на екрані та поступово переставати ховатися.
Олені хотілося відмовитися від цих завдань. Вони здавалися дивними та не пов’язаними з її реальним життям. Але вона вирішила на деякий час перестати оцінювати кожну дію і просто виконувати програму.
Спочатку вона фотографувалася, потім почала записувати відео, а за кілька тижнів уперше ввімкнула камеру під час групового розбору в програмі.
Це був невеликий крок, але саме з таких кроків поступово з’являлося прийняття себе.
Олена почала спокійніше дивитися на своє відображення і слухати власний голос. Вона більше не намагалася щоразу оцінити, чи достатньо добре виглядає і чи правильно говорить. Поступово з’явилося просте відчуття: це я, і мені не потрібно від себе ховатися.
Але прийняття зовнішності було лише першим рівнем змін.
Далі Олена почала розбиратися, чому стільки років жила для інших. Вона вважала, що піклується про сім’ю, але поступово побачила, що разом із турботою бере на себе чужу відповідальність і не залишає близьким можливості самостійно будувати своє життя.
Вона звикла думати, що повинна зробити маму щасливою, допомогти дітям ухвалити правильні рішення та вберегти всю сім’ю від можливих проблем. Навіть перебуваючи з мамою на різних континентах, Олена намагалася все знати, контролювати та вирішувати.
Ця роль забирала багато сил, але вийти з неї було непросто. Якщо перестати всім допомагати, чи не стане вона поганою донькою або мамою? Що буде, якщо діти зіткнуться з проблемою, а вона не втрутиться? Якщо вона відмовиться від контролю – значить, їй байдуже?
Під час роботи в методології Олена не одразу зрозуміла, що вона хоче бути корисною і саме це позбавляло її сил на себе.
Але з чогось потрібно було починати, щоб змінити своє життя, тому що жити як раніше було нестерпно.
Вона наважилася на експеримент. Їй потрібно було поїхати на кілька днів. Раніше вона постаралася б узяти дітей із собою або постійно перевіряла б, чи все в них гаразд. Цього разу Олена наважилася поїхати сама.
Спочатку вона продовжувала часто телефонувати додому і запитувати, як діти справляються. Але поступово дозволила собі видихнути й зайнятися власним життям.
Нічого страшного не сталося. Діти впоралися.
Олена побачила, що її дорослі діти здатні ухвалювати рішення, розв’язувати побутові питання та нести відповідальність. Ба більше, частину цих справ вони вже давно могли виконувати самостійно. Не діти не були до цього готові, а вона.
Відмова від постійного контролю не зруйнувала стосунки. Навпаки, вони почали ставати дорослішими.
Тепер Олена не намагалася вибирати за дітей і не втручалася в усі їхні справи. Кожен займався своїм життям, а стосунки перестали будуватися навколо тривоги та необхідності всіх рятувати. З часом Олена виявила, що може не лише допомагати дітям, а й сама звертатися до них за порадою та підтримкою.
Змінився і її зв’язок із мамою. Раніше Олена відчувала, що повинна піклуватися про неї як батько, хоча сама була донькою. Тепер між ними з’явилося більше відкритих розмов, тепла та можливості говорити про свої почуття.
Змінювалося спілкування з друзями та знайомими. Раніше Олена одразу погоджувалася на їхні прохання і пропозиції, навіть якщо їй це було незручно. Після відмови вона довго переживала, що образила людину або здалася поганою.
Тепер вона могла сказати: «Дякую, але сьогодні без мене», – і не проводити решту дня з почуттям провини.
Деякі люди почали говорити, що Олена змінилася і перестала бути такою зручною. Так і було. Тільки тепер вона сприймала це не як звинувачення, а як ознаку того, що в її житті нарешті з’явилася вона сама.
Наступною важливою сферою стала робота.
До хвороби Олена багато років розвивалася в банківській сфері, але після тривалої відсутності дізналася, що її попередньої посади більше немає. Компанія дала їй 30 днів, щоб знайти інше місце всередині їхньої системи.
Їй запропонували повернутися, але на кілька щаблів нижче за її колишню посаду. До того ж відділення було в сусідньому місті.
Спочатку Олена сприйняла пропозицію як крок назад. Їй було складно зрозуміти, навіщо повертатися в точку, яку вона вже пройшла багато років тому. Дорога на роботу займала майже годину.
На одному з групових розборів вона розповіла про цю ситуацію та отримала пораду погодитися на пропозицію, не сприймаючи її як щось погане.
Олена вирішила спробувати
Вона повернулася до банку і почала все заново. Спочатку всередині було неприємне відчуття.
Але вона вирішила продовжити й довіритися ситуації.
Ще до хвороби Олена хотіла працювати з бізнес-клієнтами. Їй здавалося, що тепер цей напрям для неї недосяжний. Але одного разу їй зателефонував колишній керівник, щоб дізнатися, як у неї справи. Виявилося, що тепер він саме працює в тій сфері, яка їй так подобалася. Він запропонував їй пройти співбесіду.
Співбесіда пройшла успішно. У результаті Олена не просто повернулася на попередній професійний рівень, а отримала вищу посаду поруч із домом. Замість довгої дороги вона почала діставатися до роботи лише за шість хвилин.
Зараз Олена працює бізнес-фахівцем у банку. Вона допомагає власникам малого бізнесу знаходити фінансові рішення, спілкується з клієнтами, проводить зустрічі та бере участь у розвитку команди.
На новій посаді Олені потрібно регулярно брати участь у відеоконференціях, проводити ділові зустрічі та виступати перед колегами. Те, що на початку методології здавалося безглуздою вправою, стало підготовкою до реальних професійних завдань.
Разом із новою роботою зріс і дохід. Після лікування Олена не розуміла, як забезпечити базові витрати, а тепер вона могла спокійно закривати свої потреби, планувати відпочинок і думати не лише про виживання.
Але їй ще належало попрацювати над старими обмеженнями та переконаннями
В Олени була стара машина, яка постійно ламалася. Син допомагав із ремонтом і одного разу запропонував подумати про придбання нового автомобіля.
Першою реакцією був сумнів. Нова машина здавалася надто дорогою покупкою, особливо після періоду без роботи та невизначеності. Олена звикла розв’язувати проблеми інших людей, але коли справа стосувалася її власних потреб, одразу з’являлися аргументи, чому можна ще потерпіти.
У методології вона почала працювати з цим наміром як із конкретним завданням. Визначила, яку машину хоче, вивчила фінансові можливості, розрахувала варіанти та почала їздити на тест-драйви.
У березні Олена обговорювала цей намір на розборі, а вже в червні придбала саме той автомобіль, який вибрала.
Для неї ця історія була не лише про покупку. Вона побачила, що може хотіти чогось для себе, не виправдовуватися за це бажання і не чекати, поки обставини самі складуться відповідним чином.
Поступово змінювався і її внутрішній стан
Раніше на запитання «Що ти відчуваєш?» Олена зовсім не могла відповісти. Вона знала, що повинна зробити, кому допомогти і яку проблему розв’язати, але майже не розрізняла власних емоцій і бажань.
Під час роботи в методології вона почала помічати свої почуття і розуміти їхню причину. Світ, який довго здавався сірим і порожнім, почав повертати барви. Вона знову помічала звичайні речі навколо, відчувала радість, інтерес до людей і бажання будувати плани.
За 3 роки зміни відбулися одразу в кількох сферах. Олена повернулася до роботи та зросла професійно, покращила фінансове становище, перестала нести на собі відповідальність за всю сім’ю, вибудувала доросліші стосунки з дітьми й мамою та навчилася спокійніше говорити «ні».
Але головний результат – у неї з’явилися власні бажання, кордони та право будувати життя не навколо нескінченного «я повинна».
Щоб повернути себе, недостатньо одного разу вирішити, що тепер усе буде інакше. Спочатку потрібно побачити, які базові сценарії керують рішеннями, де турбота перетворюється на контроль, чому власні бажання здаються неправильними і що змушує знову вибирати всіх, крім себе.
Якщо ви не розумієте, чого хочете, не відчуваєте опори та живете з відчуттям, що втратили себе, почніть із Чекапу життя. Він допоможе побачити, що відбувається в основних сферах вашого життя і з яких змін варто почати.
